Реабілітація від алкоголізму

Кодування, виведення з запою і лікування алкоголізму – це заходи, які допомагають вирішити проблему алкозалежності лише частково, максимально ефективний результат дає терапевтичний процес, що закінчується проходженням реабілітаційного курсу. Це комплексні взаємопов’язані заходи, які повертають людині фізичне та психологічне рівновагу, навички, втрачені за роки вживання, і які б мотивували на подальшу тверезе життя.

Тривалість програми залежить від моніторингу стану пацієнта і результативності його особистих дій, спрямованих на одужання, тому період перебування в реабілітаційному закладі встановлюється індивідуально для кожного пацієнта на основі спостережень кваліфікованих психотерапевтів, психологів і невропатологів.

В ідеалі, прийняти рішення про необхідність пройти реабілітацію повинен сам залежний від алкоголю, але, як правило, алкоголіки рідко визнають свою проблему, вважаючи, що можуть контролювати своє вживання. В такому випадку, зробити цей крок можуть його рідні та близькі, які повинні чітко усвідомлювати, що алкоголізм – це не згубна звичка, від якої можна відмовитися в будь-яку секунду, а складне хронічне захворювання, що закінчується повною деградацією особистості і летальним результатом.

Фізичне відновлення пацієнтів проходить набагато швидше і легше, ніж психологічне – це нормальне явище при лікуванні залежностей. Ось чому першочергову увагу фахівців направлено на терапію психіки алкоголіків, зруйнованої тривалим вживанням спиртовмісних напоїв.

На сьогоднішній день в спеціалізованих установах для цього застосовуються такі методики, як:

• гештальт-терапія – дозволяє відновити всі сфери життєдіяльності шляхом впливу на внутрішні механізми регенерації;
• групові заняття – вони допомагають залежним людям ставати сміливішими і ділитися своїми проблемами, думками і почуттями з іншими пацієнтами, а також переймати чужий досвід, який, часом, виявляється безцінним;
• індивідуальна робота з психологом – спрямована на подолання внутрішніх комплексів і страхів, розуміння причин залежності, «прощання» з образами;
• психотерапія співзалежності – психотерапевт налагоджує правильний контакт близьких людей з алкозалежними, заснований на взаємній любові і повному розумінні проблеми;
• методика по доктору Шичко – акцент робиться на те, що алкоголізм несумісний з біологією організму, тому він потребує  в «програмуванні» на тверезе життя;
• програма «12 кроків» – спрямована на зміну особистості залежної людини, його зріст в духовно-моральному відношенні, оволодіння новими звичками і манерою поведінки, що сприяють тверезості.

Багато центрів об’єднують всі ці методи при роботі з алкозалежністю для досягнення максимально швидкого і ефективного результату лікування.

«12 кроків» – це популярна і дуже ефективна схема боротьби з алкоголізмом, застосовується практично у всіх реабілітаційних центрах світу. Вона була розроблена в 30-хх рр. ХХ ст., алкозалежними людьми і заснована на принципах чесності, відкритості новому і готовності діяти.

Покрокове керівництво до одужання вимагає від залежного людини лише визнати власну проблему і безсилля перед нею, а також знайти бажання рухатися до одужання шляхом зміни своєї свідомості, викорінення дефектів характеру, надання допомоги іншим залежним. Духовність програми базується на концепції «вищої сили», яка присутня в житті кожної людини, при цьому люди можуть сприймати «вищу силу», як їм завгодно, тому програма ідеально підходить для нерелігійних алкозалежних.

Незважаючи на «антинауковий» підхід, психологи і наркологи схвалюють цю програму і вважають її найбільш ефективною в боротьбі з алкогольною залежністю, оскільки практика доводить, що вона діє навіть тоді, коли інші, навіть найсучасніші методи повністю вичерпали себе.

Вибір спеціалізованого закладу для проходження реабілітації повинен грунтуватися на таких критеріях:

• кваліфікація, досвід і стаж роботи персоналу;
• ефективність програм, що використовуються для роботи з залежністю;
• комфортні побутові та психологічні умови перебування;
• правильна організація дозвілля, що включає в себе спортивні та мистецькі заходи, прогулянки, вільний час;
• наявність духовної складової; ступінь ізольованості реабілітантів і обмеженість телефонних та інтернет-контактів із зовнішнім світом.

Вивчаючи пропозиції ребцентрів, обов’язково слід уточнити, як мотивує заклад своїх пацієнтів на подальшу тверезе життя в соціумі, чи розвиває реабілітантів з моральної і духовної сторони, як побудована робота щодо соціалізації алкозалежних.

Якщо реабілітаційний центр гарантує виконання цих завдань, то залежна людина, що бажає припинити пити, знову відчує смак нормального життя і знайде упевненість в собі, забуде образи, «відпустить» накопичилися психологічні травми і налагодить стосунки з родиною, друзями, дітьми. Він захоче реалізуватися у фінансовій і соціальній сферах, а найголовніше, буде докладати максимум зусиль для досягнення цих цілей.