Лікування наркоманії

Більшість наших співвітчизників вважають, що наркотична залежність не є складним психосоматичним захворюванням, що вимагає медикаментозного і тривалого психотерапевтичного лікування, а є просто ганебною звичкою, з якою не складе труднощів впоратися силами сім’ї. Таке помилкове сприйняття проблеми призводить до гнітючих наслідків – з кожним роком в країні стає все більше наркозалежних людей, а вікова планка середньостатистичного наркомана опускається все нижче і нижче.

У свою чергу, Всесвітня організація охорони здоров’я вже давно класифікує наркоманію як смертельне, хронічне, прогресуюче і рецидивуюче захворювання, що проявляється у вигляді неконтрольованого бажання постійно або періодично вживати наркотики для досягнення ейфорії або щоб уникнути дискомфорту. У контексті сказаного стає зрозуміло, що наркоман – це не ізгой, не злочинець, не моральний виродка, а хвора людина, яка не просто живе, щоб вживати наркотики, а вживає їх, щоб жити. Він знаходиться у владі дуже небезпечного захворювання і потребує грамотного лікування і подальшої реабілітації.

Умовно, наркотичні речовини можна розділити на дві категорії – ті, що вживаються ін’єкційним введенням (це такі “важкі” наркотики, як метадон, героїн або ширка, а також “гвинт”) і ті, які не вимагають внутрішньовенних уколів.

Вони можуть вводитися в організм:

• оральний (порошки, пігулки, марки, наприклад, екстазі, трамадол, ЛСД);
• через слизові оболонки носової і ротової порожнини (кокаїн, амфетамін);
• шляхом вдихання диму і продуктів згорання через легені (марихуана, солі, спайси).

Багато наркозалежних і члени їх сімей перебувають в помилці, що лікування потрібно тоько тим людям, які вживають ін’єкційні наркотики, що викликають сильне фізичне звикання. Але правда набагато важча – комплексної терапії потребує кожен наркозалежний, незалежно від того коловся він героїном або палив марихуану, оскільки будь-який наркотик є токсичною речовиною, що викликає різні дегенеративні зміни в психосоматичному стані і розвиває поступове звикання.

До речі, наркологи упевнені, що фізична залежність лікується набагато легше і швидше, ніж психологічна, оскільки вона формується вже після першого вживання, зберігається в ейфоричній пам’яті на все життя і примушує залежних людей знову повертатися до старого способу життя навіть після багатьох років тверезості. А сильнішу психологічну залежність викликають якраз “швидкі” наркотики, що не вимагають ін’єкційного вживання.

Лікування людей, що страждають від психоактивних речовин, має бути комплексним, включаючим такі складові:

• зняття наркотичної ломки (тривалість цього етапу визначається індивідуально для кожного абстинента і залежить від цілого ряду чинників);
• тотальне очищення організму від наркотиків і продуктів їх розпаду, а також від лікарських препаратів, які приймала людина під час абстиненції, – знеболюють, антидепресантів, снодійних; відновлення нормальної життєдіяльності і функціонування організму;
• зниження, а в ідеалі – обнулення психологічної тяги до наркотиків за допомогою індивідуального і групового психотерапевтичного зайняття; реабілітацію, яка потрібна для того, щоб людина змогла жити тверезим життям за межами реабілітаційного центру.

Не можна пропускати жоден з етапів лікування – кожен з них вносить свій внесок в процес одужання, тому тільки їх комплексна взаємодія дозволяє наркозалежним людям набути мужності відмовитися від минулого життя.

Статистика “зривів” наркозалежних, які видужували самостійно, однозначно доводить, що 99% таких людей рано чи пізно повертаються до колишнього життя. Навіть за умови зняття фізичної залежності, психологічна тяга до наркотика залишається такою, що не пропрацювала, тому людина не може боротися зі своїм бажанням вживати і шукає будь-якої можливості, щоб виправдати повернення у світ ілюзій у власних очах і очах оточення. І тригером в такій ситуації може стати не лише стрес, але і радісна подія.

Ось чому так важливо проходити терапію в стінах наркологічного центру, де:

• існує сприятлива атмосфера одужання; створені комфортні побутові умови;
• проводяться індивідуальні консультації з психологом;
• озвучується досвід інших залежних, що передається на груповому психотерапевтичному зайнятті;
• забезпечена повна ізоляція від колишнього кола спілкування.

Це полегшує протікання абстинентного синдрому, а найголовніше, дозволяє поступово міняти свідомість наркоманів, які починають усвідомлювати, що наркотики не є рятівним кругом в складних ситуаціях і без них можна обійтися, отримуючи задоволення від реального життя, а не від ілюзії, створеної мозком.

Сформувати такі умови вдома неможливо навіть дуже люблячій і заможній сім’ї, оскільки ні у найзалежнішого, ні у його близьких немає необхідної інформаційної бази знань про хворобу і практичного досвіду, без яких неможливо здолати тягу до наркотиків. Можливо, залежна людина протримається певний час без психоактивних препаратів, але при цьому його життя перетвориться на постійну боротьбу з самим собою і власною підсвідомістю. Такий стан провокує депресію, думки про суїцид або, навпаки, робить людину украй озлобленою і агресивною, що у результаті призводить до вживання.

Ось чому так важливо правильно підходити до лікування і реабілітації залежної людини, а практика показує, що найбільш ефективним є курс терапії, який пропонують реабілітаційні центри, працюючі за програмою “12 кроків”, що зарекомендувала себе у всьому світі найбільш високим відсотком наркоманів, що видужали.